Valde Khan
Броньований Розум
Іноді у соцмережах люди кажуть, що їм не принципово, який прапор буде над адмін будівлями в їх місті. Себто чи вони живуть в Україні, чи будуть в Юго-западном федеральном округе, їм на побутовому рівні все одно. Щож таким сказати? Ну, хай вчать значення кольорів російського прапора:
Білий - бліда шкіра ваших батьків, померлих від голоду.
Синій - губи дітей, що замерзають в руїнах новенького ЖК.
Червоний - кров яка тече із ран ваших близьких, що просто посміли вийти на вулицю.
Чого не хочуть розуміти граждане мира, так це те, що прапор над адмін будівлею це не юридично-адміністративне питання валюти, податків чи зміни юрадреси їх фопчика. Не розуміння це має глибоко психологічне коріння. Настільки глибоке, що навіть росіянам, з їх очевидною жорстокістю, не вдалося їх перемогти. Десь дуже глибоко в душі наші граждане все ж розуміють, що із зміною прапора відбудуться і криваві репресії, як у фільмах про тридцяті, але в них також є непереборна Надія, що це все торкнеться не їх. Може приємного хлопця, що живе на одному поверсі та раз на рік одягає вишиванку, дівчину-волонтера з роботи, але не їх. Ну і ніде правди діти, десь жеж і у нас ходить свій Рамзан Кадыров, що готовий очолити вновь обретенную часть россии. Він навіть може і погони які-небудь носить.
Проте, якщо набратися сміливості, і все ж подивитися правді в очі, то зміна прапора на триколорний символ геноциду буде означати смерті, багато смертей.
Тож в тисячний раз хочу подякувати волонтерам і тим, хто себе волонтерами не називає, за врятовані їхніми зусиллями життя. З днем волонтера! А ще, із Днем ЗСУ, всіх, хто тримає триколор подалі від наших міст.
Білий - бліда шкіра ваших батьків, померлих від голоду.
Синій - губи дітей, що замерзають в руїнах новенького ЖК.
Червоний - кров яка тече із ран ваших близьких, що просто посміли вийти на вулицю.
Чого не хочуть розуміти граждане мира, так це те, що прапор над адмін будівлею це не юридично-адміністративне питання валюти, податків чи зміни юрадреси їх фопчика. Не розуміння це має глибоко психологічне коріння. Настільки глибоке, що навіть росіянам, з їх очевидною жорстокістю, не вдалося їх перемогти. Десь дуже глибоко в душі наші граждане все ж розуміють, що із зміною прапора відбудуться і криваві репресії, як у фільмах про тридцяті, але в них також є непереборна Надія, що це все торкнеться не їх. Може приємного хлопця, що живе на одному поверсі та раз на рік одягає вишиванку, дівчину-волонтера з роботи, але не їх. Ну і ніде правди діти, десь жеж і у нас ходить свій Рамзан Кадыров, що готовий очолити вновь обретенную часть россии. Він навіть може і погони які-небудь носить.
Проте, якщо набратися сміливості, і все ж подивитися правді в очі, то зміна прапора на триколорний символ геноциду буде означати смерті, багато смертей.
Тож в тисячний раз хочу подякувати волонтерам і тим, хто себе волонтерами не називає, за врятовані їхніми зусиллями життя. З днем волонтера! А ще, із Днем ЗСУ, всіх, хто тримає триколор подалі від наших міст.