Куди летить ракета, яку майже 100% зіб’є ППО? Наш ворог найбільш небезпечний не стільки кількістю моб. ресурса чи БМП3 а своїми потужностями впливати на морально-психологічний стан тих, кого він обрав своєю жертвою.
Небезпека в тому, що інструменти які він використовує, слабкі місця куди мітить, насправді існують, йому є на що спирати свою тактику, бо, прямо кажучи, в нас не все гладко і росіянам є з чим працювати.
Якщо коротко, то в них є декілька планових цілей, куди ворог регулярно б’є своїми ІПСО.
Тож, куди летить ракета, яку майже 100% зіб’є ППО? Її задача задіяти наш психологічний, але той що має цілком фізичне втілення, ресурс.
“Виявляється, сила волі не є невичерпним ресурсом людини. Вона схожа на тренування м'язів: що більше ми її використовуємо, то більше вона виснажується”. (с) А. Лембке “Дофамінове покоління”
Ресурс силі волі, конкретної людини чи навіть цілої нації, є мішенню для ІПСО ворога. Його задача вичерпати цей ресурс. В першу чергу привчивши вас до думки, що ви не здані ні нащо вплинути, що хтось інший вирішує вашу долю за вас. Як я писав у главі “Неконтрольований стрес” якщо людина розцінює своє становище як таке, на яке вона не в змозі вплинути, її організм запускає механізм стресу, що призводить до сердечного судинних захворювань, викидням, депресії та ламкості кісток. Це просто таки пряма, очевидна вигода для ворога. Навіть якшо ракету збили, ваша мама все одно розпереживалася і пішла спати у ванну.
“Планетарні правителі Шаддама насаджували в людях песимізм, щоб мати опору своєї влади. Вони ретельно стежили за тим, щоб усі жителі знали про всі випадки несправедливості та невирішальних проблем; людей привчали думати про себе як про безпорядних створінь, яким не має на що сподіватися у важку хвилину”. (с) Ф. Герберт “Діти Дюни”
11 вересня 2001 року вплинуло на суспільство настільки сильно, що на якийсь час американці припинили купувати майже все, від жіночої білизни і до ігрових консолей. Це прояв ангедонії цілої нації. В нас вже майже два роки триває своє 11 вересня. Ворог намагається, від пуску мопедів, які точно нікуди не долетять, до говорящих голов, Змусити нас кожного дня опиратися неконтрольованому стресу, використовуючи фізичний ресурс нашої стійкості. В інформаційному просторі, він розставляє акценти для нас на тому, що в нас не виходить. Кумедно, коли треба НАГАДУВАТИ що ніхто Київ не захопив, на харківщині гнали ссаними тряпками і Херсон вже теж не окупований, але чому? Частина нашого суспільства потрапила в пастку - ворог змусив їх дивитися на світ з потрібного йому ракурсу: ЗСУ програє всюди де можна. Ми ж знаємо, що це не так.
Великим успіхом в цій царині є частковий перенос у наше інфополе слова “могилизация”, котре раніше було чисто їхнім. Чому? Їм треба поставити знак рівно між службою на захисті України і обов’язковою, тупою і безславною смертю. Оскільки це ІПСО базується на наших базальних страхах, - ну не хочеться помирати, - то її охоче підхоплює категорія людей, на яких вона і направлена. І людина починає не тільки бути ціллю “операції могілізація”, а й носієм цього вірусу - охоче пишучи у соц.мережах, або знімаючи тіктоки про незаконне закриття кордонів.
На прикладі цієї атаки на обороноздатність, можно розповісти про другу ціль ІПСО - консолідацію суспільства. Задача ворога не допустити об’єднання навколо ідей чи людей, навпаки розпалюючи протистояння по будь-яким приводам. Головне, щоб ми не могли знайти спільну мову. Я колись сидів у лісі з американським військовим і ми звісно розговорилися. Він розповідав як масштабно росіяни працюють по напрямку деконсолідації амер. населення. Навіть на рівні маленьких ком’юніті. Якщо в умовному Реднекшвілі хотят поставити пам’ятник комусь, то одразу будуть створені спільноти у ФБ які будуть радикально підтримувати його встановлення і водночас його ж демонтаж. Просто задача підвищити рівень конфлікту в суспільстві, хай навіть і з такого незначного приводуу. Це до речі гарно описано в книзі Г. Макмастера “Поля битв”. Що смішно, рух Black Rifles Matters який доволі популярний в нашому сегменті ФБ - чисто російська штука. Ну і думаю очевидним прикладом буде язьіковой вопрос в Україні, коли штучно піднімають питання “позахищайте мої мовні права русськоязьічного”.
Окремим випадком цієї деконсолідуючої тактики є задача максимально розділити і віддалити армію і частину суспільства котра напряму не залучена до оборони країни. На фронт начхати, в клубах танцюють, всім похуй на наші втрати і т.д. Їм треба поселити в думках військового, його родини, чи волонтера, установку, що решті суспільства все одно, що захисника вважають лузером і дурачком, а його дружину нещасною жертвою, котра повинна втекти від нього. Чи є люди, що так думають? Так. Але їх ЗОВСІМ не стільки, як намагаються нас переконати росіяни.
Крім задачі виснаження, інструмент “переконати нас в тому що все так погано і ми не в змозі витримати цю війну”, це ще й позбавити українців розуміння\відчуття сенсу в своїх діях. Якщо наша поразка є фактом, то нема чого ходити на роботу, збирати дитину в школу або лікувати зуби, вже не кажучи про допомогу фронту. Треба вибити вас із системи економічного та соціального кола взаємодії. В ідеалі ви взагалі тікаєте із країни і працюєте на економіку та суспільство іншої держави.
І рівно в той же час, росіяни намагаються використовувати переможні реляції. Україна переможе! ЗСУ найсильніша армія Європи і т.д. Чому? Бо якщо Україна вже перемогла, то особисто вам для перемоги вже робити нічого не треба, ви можете сконцентруватися на своїх справах. Якщо такою отрутою оптимізму вийде заразити достатню кількість людей, то це напряму вплине на подію на фронті. Тож ціллю для ІПСО є наша концентрація на зусиллях заради перемоги і виживання. Занадто позитивний погляд позбавляє нас цієї концентрації. Це теж використання нашого страху, просто якщо у випадку з могилізацією страх використовується напряму, то тут нам пропонують позбутися його використовуючи думку що все в нас настільки добре, що боятися просто нічого. Страх зменшується.
Небезпека цього російського методу в тому, що він позбавляє нас змоги тверезо дивитися на проблеми оборони, а значит і вирішувати їх. “Навіщо їздити на навчання у Британію?! Це наші хлопці їх вчать, а не навпаки!” Люди найагресивніше відстоюють саме цей механізм втечі від свого страху, бо він і позбавляє того страху і дає індульгенцію їх бездіяльності.
Якщо підсумувати, то цілі ворожих ІПСО є:
+ наш ресурс стійкості - вони заставляють нас використовувати його там, де це не потрібно, для того, щоб ми не мали його тоді, коли він треба.
+ консолідація суспільства - росіяни дуже гарно вміють сварити людей один з одним. Суспільство що не може об’єднатися стає легкою здобиччю.
+ протиставити армію всьому іншому населенню. Змусити солдата думати, що всі його вчинки та жертви не мають жодної цінності для українського суспільства.
+ позбавити відчуття сенсу. Якщо ви змирилися з поразкою, ви не будете опиратися, навіть там де точно б перемогли.
+ самогубний оптимізм. Якщо ви вірите що перемога майже в кармані, то відволікаєтесь від бою, втрачаєте концентрацію і ворог цим користується.
Небезпека в тому, що інструменти які він використовує, слабкі місця куди мітить, насправді існують, йому є на що спирати свою тактику, бо, прямо кажучи, в нас не все гладко і росіянам є з чим працювати.
Якщо коротко, то в них є декілька планових цілей, куди ворог регулярно б’є своїми ІПСО.
Тож, куди летить ракета, яку майже 100% зіб’є ППО? Її задача задіяти наш психологічний, але той що має цілком фізичне втілення, ресурс.
“Виявляється, сила волі не є невичерпним ресурсом людини. Вона схожа на тренування м'язів: що більше ми її використовуємо, то більше вона виснажується”. (с) А. Лембке “Дофамінове покоління”
Ресурс силі волі, конкретної людини чи навіть цілої нації, є мішенню для ІПСО ворога. Його задача вичерпати цей ресурс. В першу чергу привчивши вас до думки, що ви не здані ні нащо вплинути, що хтось інший вирішує вашу долю за вас. Як я писав у главі “Неконтрольований стрес” якщо людина розцінює своє становище як таке, на яке вона не в змозі вплинути, її організм запускає механізм стресу, що призводить до сердечного судинних захворювань, викидням, депресії та ламкості кісток. Це просто таки пряма, очевидна вигода для ворога. Навіть якшо ракету збили, ваша мама все одно розпереживалася і пішла спати у ванну.
“Планетарні правителі Шаддама насаджували в людях песимізм, щоб мати опору своєї влади. Вони ретельно стежили за тим, щоб усі жителі знали про всі випадки несправедливості та невирішальних проблем; людей привчали думати про себе як про безпорядних створінь, яким не має на що сподіватися у важку хвилину”. (с) Ф. Герберт “Діти Дюни”
11 вересня 2001 року вплинуло на суспільство настільки сильно, що на якийсь час американці припинили купувати майже все, від жіночої білизни і до ігрових консолей. Це прояв ангедонії цілої нації. В нас вже майже два роки триває своє 11 вересня. Ворог намагається, від пуску мопедів, які точно нікуди не долетять, до говорящих голов, Змусити нас кожного дня опиратися неконтрольованому стресу, використовуючи фізичний ресурс нашої стійкості. В інформаційному просторі, він розставляє акценти для нас на тому, що в нас не виходить. Кумедно, коли треба НАГАДУВАТИ що ніхто Київ не захопив, на харківщині гнали ссаними тряпками і Херсон вже теж не окупований, але чому? Частина нашого суспільства потрапила в пастку - ворог змусив їх дивитися на світ з потрібного йому ракурсу: ЗСУ програє всюди де можна. Ми ж знаємо, що це не так.
Великим успіхом в цій царині є частковий перенос у наше інфополе слова “могилизация”, котре раніше було чисто їхнім. Чому? Їм треба поставити знак рівно між службою на захисті України і обов’язковою, тупою і безславною смертю. Оскільки це ІПСО базується на наших базальних страхах, - ну не хочеться помирати, - то її охоче підхоплює категорія людей, на яких вона і направлена. І людина починає не тільки бути ціллю “операції могілізація”, а й носієм цього вірусу - охоче пишучи у соц.мережах, або знімаючи тіктоки про незаконне закриття кордонів.
На прикладі цієї атаки на обороноздатність, можно розповісти про другу ціль ІПСО - консолідацію суспільства. Задача ворога не допустити об’єднання навколо ідей чи людей, навпаки розпалюючи протистояння по будь-яким приводам. Головне, щоб ми не могли знайти спільну мову. Я колись сидів у лісі з американським військовим і ми звісно розговорилися. Він розповідав як масштабно росіяни працюють по напрямку деконсолідації амер. населення. Навіть на рівні маленьких ком’юніті. Якщо в умовному Реднекшвілі хотят поставити пам’ятник комусь, то одразу будуть створені спільноти у ФБ які будуть радикально підтримувати його встановлення і водночас його ж демонтаж. Просто задача підвищити рівень конфлікту в суспільстві, хай навіть і з такого незначного приводуу. Це до речі гарно описано в книзі Г. Макмастера “Поля битв”. Що смішно, рух Black Rifles Matters який доволі популярний в нашому сегменті ФБ - чисто російська штука. Ну і думаю очевидним прикладом буде язьіковой вопрос в Україні, коли штучно піднімають питання “позахищайте мої мовні права русськоязьічного”.
Окремим випадком цієї деконсолідуючої тактики є задача максимально розділити і віддалити армію і частину суспільства котра напряму не залучена до оборони країни. На фронт начхати, в клубах танцюють, всім похуй на наші втрати і т.д. Їм треба поселити в думках військового, його родини, чи волонтера, установку, що решті суспільства все одно, що захисника вважають лузером і дурачком, а його дружину нещасною жертвою, котра повинна втекти від нього. Чи є люди, що так думають? Так. Але їх ЗОВСІМ не стільки, як намагаються нас переконати росіяни.
Крім задачі виснаження, інструмент “переконати нас в тому що все так погано і ми не в змозі витримати цю війну”, це ще й позбавити українців розуміння\відчуття сенсу в своїх діях. Якщо наша поразка є фактом, то нема чого ходити на роботу, збирати дитину в школу або лікувати зуби, вже не кажучи про допомогу фронту. Треба вибити вас із системи економічного та соціального кола взаємодії. В ідеалі ви взагалі тікаєте із країни і працюєте на економіку та суспільство іншої держави.
І рівно в той же час, росіяни намагаються використовувати переможні реляції. Україна переможе! ЗСУ найсильніша армія Європи і т.д. Чому? Бо якщо Україна вже перемогла, то особисто вам для перемоги вже робити нічого не треба, ви можете сконцентруватися на своїх справах. Якщо такою отрутою оптимізму вийде заразити достатню кількість людей, то це напряму вплине на подію на фронті. Тож ціллю для ІПСО є наша концентрація на зусиллях заради перемоги і виживання. Занадто позитивний погляд позбавляє нас цієї концентрації. Це теж використання нашого страху, просто якщо у випадку з могилізацією страх використовується напряму, то тут нам пропонують позбутися його використовуючи думку що все в нас настільки добре, що боятися просто нічого. Страх зменшується.
Небезпека цього російського методу в тому, що він позбавляє нас змоги тверезо дивитися на проблеми оборони, а значит і вирішувати їх. “Навіщо їздити на навчання у Британію?! Це наші хлопці їх вчать, а не навпаки!” Люди найагресивніше відстоюють саме цей механізм втечі від свого страху, бо він і позбавляє того страху і дає індульгенцію їх бездіяльності.
Якщо підсумувати, то цілі ворожих ІПСО є:
+ наш ресурс стійкості - вони заставляють нас використовувати його там, де це не потрібно, для того, щоб ми не мали його тоді, коли він треба.
+ консолідація суспільства - росіяни дуже гарно вміють сварити людей один з одним. Суспільство що не може об’єднатися стає легкою здобиччю.
+ протиставити армію всьому іншому населенню. Змусити солдата думати, що всі його вчинки та жертви не мають жодної цінності для українського суспільства.
+ позбавити відчуття сенсу. Якщо ви змирилися з поразкою, ви не будете опиратися, навіть там де точно б перемогли.
+ самогубний оптимізм. Якщо ви вірите що перемога майже в кармані, то відволікаєтесь від бою, втрачаєте концентрацію і ворог цим користується.